З історії лісівничої освіти в Галичині

Вперше галицькі лісівники звернулися до влади з проханням відкрити однорічну середню лісову школу на вісім слухачів у 1807 р. Однак у добу абсолютизму (1805-1817 рр.) не функціонував навіть Львівський університет. Спроба виявилася безуспішною. У 1818 р. лісівники вдруге винесли на розгляд проект створення кафедри лісівництва та дворічних лісових студій в університеті, тоді на заваді його реалізації стала місцева адміністрація, вважаючи ідею передчасною. Одна за одною (в 1850, 1852, 1866 рр.) не реалізо­вуються пропозиції щодо створення при технічній академії рільничого факультету. Власники лісів не бажали мати освічених управлінців, здатних чинити опір анархічним рубкам і грабунковому господарюванню. Новий етап у становленні лісівничої освіти пов'язаний з діяльністю Галицького господарського товариства. Під його егідою відбувались наукові наради, розроблялися проекти структурних змін лісових служб. Серед планів товариства було, зокрема, складання кадастру лісів у краї. Віденський уряд рахувався з думкою товариства. У 1850 р. міністерство рільництва, запроваджуючи дер­жавні іспити для лісівників, запропонувало включити його членів до складу екзаменаційної комісії. На виконання ухвали конгресу рільників 1849 р. міністерство зверну­лося до товариства з проханням висловити думку про доцільність заснування лісової школи у державних маєтках поблизу Болехова, Делятина, Калуша, Добромиля. Підготована професором історії природи Львівського університету Лобаревським відповідь фактично стала першим проектом школи. Важливість лісівничої освіти розуміли й окремі лісовласники. У 1847 р. Йозеф Завадський, власник лісів на Тер­нопільщині, зголосився виділити премію у розмірі 200 корон авторові, який би взявся за написання популярного підручника з лісівництва, пристосованого до місцевих умов. З червня 1852 р. при товаристві почала діяти лісова секція, членами якої були переважно науковці та лісові працівники, рідко - власники лісів. Питання про створення лісової школи в цей час набуває особливої актуальності, позаяк у 1859 р. увійшло в дію розпорядження міністерст­ва про обов'язкове складання іспитів адміністраторами лісів, а в 1853 р. набуває чинності лісовий статут, згідно з яким до виконання обов'язків лісових господарів дозво­лялося допускати лише дипломованих осіб, кваліфікацію яких підтверджувала урядова комісія. Не лише державні структури, а й центральне лісове товариство у Відні, як свідчить його звернення до госпо­дарського товариства у 1858 р., висловлювало стурбова­ність занедбаним станом лісового господарства в Галичині. Нарешті у 1859 р. в Дублянській рільничій академії серед інших навчальних курсів запроваджується загальне лісівництво. Лекції у 1859-1874 рр. читав один із найвизначніших подвижників природознавчої науки Владислав Тинецький, який щойно повернувся до Галичини після закінчення студій у Тарандті (Німеччина) та наукової подорожі по Франції і Бельгії. Галицьке господарське товариство отримало також кредити на відкриття у 1871 р. приватних лісівничих курсів у Львівській технічній академії. Однорічні курси, які фінан­сувалися державою, тривали до липня 1874 р. Навчаль­ний план включав такі дисципліни: лісове господарство в повному обсязі; агрономія і кліматологія; ботаніка та фізіологія рослин; лісова зоологія; геодезія; лісова інженерія (будівництво і механізація); математика; нарисна геометрія. Організатором курсів був Генріх Стшелєцький, досвід­чений лісівник, який упродовж багатьох років домагався відкриття фахового навчального закладу і навіть відмо­вився від пропозиції обійняти посаду професора у Ві­денській вищій землеробській школі. На курсах викладали також В.Тинецький, З.Ромер, Т.Станецький, Ц.Рудецький, Й.Ягерман. Високий рівень викладання дозволяв спо­діватися, що незабаром на основі курсів вдасться органі­зувати окремий факультет у технічній школі, але навіть під час її реорганізації у політехнічну академію цього зро­бити не вдалося. Натомість уряд запропонував створити середню лісову школу, яку фінансуватиме з кредитів кра­йовий відділ, а віденська влада допомагатиме субсидія­ми на її закладення та утримання. Куратором школи кра­йовий відділ призначив відомого мецената, засновника природничого музею у Львові Володимира Дідушицького. У 1873 р. Галицьке господарське товариство зробило запит до крайового сейму про виділення фондів з місцево­го бюджету для фінансування майбутньої лісової школи.